Отже, я знову в Артеку! Втретє з концертами. Але найголовніше, що насправді – в четвертий.  Перший – коли мені було 13. Тепер мені – 56.  
Є страшне прислів'я: «Ніколи не повертайтеся на попелищі». Це – страшна правда. Краще залишити враження дитинства незайманими, для того, щоб вони освітлювали і освячували романтикою пам'яті всю подальше життя.
Краще залишити враження дитинства незайманими, для того, щоб вони освітлювали і освячували романтикою пам'яті всю подальше життя. 43 роки  тому мені було добре в Артеку. І не природа лише, не Аю-Даг і легендарні скелі близнята Адалари, Дмитро Кабальовський і Михайло Светлов, поетичність наших романтичних вечорів і перше кохання. Це було Дитинство. Безповоротне і святе, з ідеями, що зароджуються, думками, музикою.
І ось я тут. У іншій (вже) країні, з іншими цінностями (хоча, то хіба бувають інші цінності – справжні цінності вічні). І зовсім в іншому віці. І, про щастя! Артек живе! Тому що тут є люди, які не дозволяють померти духу Артека. У їх очах побачив я відблиски мого давнього Артека.
Приїхавши, я попав на завершальний концерт 9 Міжнародного хорового фестивалю «Артековські зірки». Запросити б сюди всіх політиків! Коли 440 дітей з Казахстану, Росії, Латвії, України разом співали «Реве та стогне Дніпр широкий» - музику, витікаючу з самого серця великого українського народу. Музику Вічності, музику небаченого драматизму і краси. Ви розумієте? Діти з Росії разом з дітьми України, Казахстану, і Латвії співали так, що Бог роздумував, мабуть, знищувати нашу Планету. Не було жодних ознак медійної війни, холодної війни, національних особливостей росіян, латвійських, казахських або українських дітей. Були діти – єдині представники єдиного людства! Вони зверталися до Бога з України на мові Бога.
Готуючись до свого концерту, я зустрів Володимира Чуклінова – музичного керівника табору «Кришталевий». У його турботі, в його переживаннях від того, що  не все так, як хочеться, взнав я тих  музикантів далекого минулого, які горіли за свою справу, для яких ідея Духу була важливіша за тілесність. Я пригадав музичного керівника нашого табору «Гірський» 43 роки тому Александра Проніна. Це був той же генотип. Комуністична ідея завжди мала дві сторони. Казково-романтичну і реально-побутову. Так от, перша була прекрасна. І, що ще важливіше, вона породжувала безкорисливих людей, які служили цій ідеї. Не на побутовому рівні.  Генеральний директор Борис Новожілов порадував мене своїй неконьюктурністью, світлом в очах і ентузіазмом. Він відчуває Артек. І він – романтик. У найсвітлішому сенсі цього слова.
А Олена Мех – керівник прес-служби Артека! Так і хочеться посміхатися, коли вона з'являється. Тому що з'являється Олена, як світло у віконці! Її аура, її відношення до життя, її горіння, її глибока людська інтелігентність.  Це так поважно сьогодні, коли на телеекранах від ста до десятків тисяч вбивств в день, а зовсім недалеко вбивають по-справжньому. Боже, скільки складнощів навкруги! Кризи і війни, міжусобиці і боротьба за сфери впливу!  Але в цих скрутних умовах необхідно захистити дітей.
У дітей має бути свій світ. Світ вічних цінностей. Незалежних від коньюнктури. Незалежних від дорослих ігор і мільярдних доходів. Якщо позбавити дітей цього світу, то дорослі будуть сформовані як тотальний криміналітет.
Щастя, що Борис Новожілов і Олена Мех це розуміють. Тому радником по культурі в Артеку працює Олександр Шевченко. Да-да, той самий дивний поет, бард, художник, директор видавництва «Самовар». Того самого видавництва, яке веде в країну гармонії і казки. Світла людина!
Взагалі, коли пишеш, потрібно ретельно перевіряти, чи немає частого повтору одних і тих же слів. Перевірив! Є! Слово СВІТЛО. Але шукати синоніми не буду. Тому що синонімів немає. Дітям необхідне Світло, витікаюче від людей. Світло! І синонімів в цього слова немає. Надто багато мороку довкола них. Тому, коли я зустрів в Артеку світлих людей, то зрадів. Дуже! Тому що справжнє світло неконьюктурний, не заполітизовується, неможливий, як талановита акторська гра.
Я боюся за Артек. За світлих людей. Тому що знаю: темрява ненавидить світло. Вона, користуючись неосвітленістю, необізнаністю, мутитиме воду, намагатиметься приватизовувати, запрацювати будь-яким шляхом. На дітях. На казці. За рахунок Гармонії. Темрява ненавидить Гармонію. Як мені хочеться захистити романтиків і Лицарів від прагматиків і брехунів!
Що я можу? Зіграти їм музику Моцарта! Допомогти вистояти, нагадавши про Вічні цінності. Це так мало. Але допомагати їм треба. Всіма силами, всіма можливостями. Для того, щоб відстояти на Землі казку. Казку дитинства. Країн багато, а Казка одна. Політики приходитимуть і вирушатимуть. Війни розгоратися і затихати. А світ Світла повинен вистояти. Інакше всю велику цивілізацію чекає провал у безодню.
Михайло Казіник, член міжнародної асоціації письменників і публіцистів, експерт Нобелівського концерту, скрипаль і піаніст, доктор мистецтвознавства, професор Драматичного інституту Стокгольма, автор книги «Тайны гениев».